Старість. Чомусь це слово вважається образливим.

 

 Літні люди.

 Люди поважного віку і т.д. - тільки не старі...

 А англійською мовою «star» - це зірка.

 А ще в нашій мові є дієслово «старатися».

 Може слово «старість» від нього походить?

 В глибоку давнину - якщо до 45 дожив, то вже пощастило.

 Можливо, малося на увазі «постарався дожити до глибоких літ». Постарів. Не всім вдавалося.

 Старість - це одіж років.

 Хтось її носить, як знищену, пожмякану шмату.

  А хтось - як королівську мантію.

 Що ти собі «зшив» - те й носиш.

 Згадалася Марія Капніст, яка після повернення із заслання, після нелюдської, важкої праці, постаріла на років 20.

 Її коханий очікував її на пероні, а побачивши і впізнавши здалеку.... втік.

 А вона все одно роль графинь грала. ПОРОДА!

 Непокірна сивина відливає синявим сріблом, стає як дорогоцінний метал, що не окислюється.

 Дещо втомлені очі уміють дивитися не «на», а - «крізь».

 Від такого погляду нічого не приховаєш.

 Тоді кажуть: «Старий - вредний, наскрізь бачить!»

 Носогогубні зморшки, ніби заховали в собі таємницю томних поцілунків, які назавжди залишаться в пам'яті, на відміну від місця щойно загублених окулярів.

 Молодість - це картинка!

 Ілюстрація безтурботності і цвітіння!

 В основному, у всіх - однакова.

 Старість - це картина!

 І тут уже починається індивідуальність...

 Індивідуальність і неповторність натури, розбіжність сюжетів життя...

 І виходить із того всього або шмата, або мантія!

 Вмійте шити, не буде страшно старіти!