Вперше я закохався, коли навчався у художній школі – мені тоді було 14 років. Але так і не наважився освідчитися тій дівчині. А коли через 10 років зустрів її на вулиці, вона мене запитала: "А пам'ятаєш, як ти був у мене закоханий в школі?" "Звідки ти знаєш?" – здивувався я. "Так вся школа знала!" – відповіла вона.

 Ще у дитинстві я відчув, що щастя мені приносить креатив. Хоча, звісно, слова такого я тоді не знав, як не знав його ніхто у Радянському Союзі. Трохи згодом я зрозумів, що треба не просто креативити, а робити це так, як ніхто не робить.