29 вересня – День пам’яті трагедії Бабиного Яру.
Сьогодні вшановують пам’ять однієї з найжахливіших сторінок Голокосту — масових розстрілів мирних мешканців у київському урочищі Бабин Яр, які нацисти здійснювали у 1941–1943 роках.
За два дні, 29 та 30 вересня 1941 року, в Бабиному Яру було вбито майже 34 тисячі євреїв.
Перші розстріли відбулися 27 вересня 1941 року, коли загинули 752 пацієнти психіатричної лікарні імені Івана Павлова, розташованої поруч із Бабиним Яром. Точне місце їх страти досі не встановлене.
Жорстокі дії стали наслідком неправдивих звинувачень євреїв у мінуванні та вибухах на Хрещатику 24 вересня 1941 року, в результаті яких загинули німецькі солдати і офіцери.
Наприкінці вересня німецька зондеркоманда захопила дев’ять київських рабинів і змусила їх оголосити: «Після санітарної обробки всі євреї з дітьми, як «елітна нація», будуть евакуйовані у безпечні місця».
27–28 вересня по місту розклеїли оголошення трьома мовами, у яких вимагали євреїв зібратися 29 вересня до 8-ї ранку на перехресті вулиць Мельникової та Дегтярівської (біля кладовища), взяти з собою документи, гроші, цінності та теплий одяг. Тих, хто не з’явиться або проникне в покинуті квартири — обіцяли розстріляти.
З усіх районів міста люди збиралися в один великий натовп. Після перевірки та вилучення документів і цінностей їх примушували роздягтися й поволі вели до краю яру, де кулеметник розстрілював розгублених, беззахисних людей під охороною поліцаїв. Крики жертв і їхні молитви заглушувалися звуками музики та гудінням літака над яром.
Масові вбивства тривали і пізніше, у тому числі в Сирецькому концтаборі неподалік, аж до звільнення Києва.
За різними підрахунками, загальна кількість жертв у Бабиному Яру становить від 70 до 150 тисяч осіб. На Нюрнберзькому процесі у 1946 році назвали приблизно 100 тисяч. Історик Віталій Нахманович оцінює втрати у 90–100 тисяч, з яких 65–70 тисяч — євреї.
Трагедія Бабиного Яру — це болючий спомин, який назавжди залишатиметься в серцях як пам’ять про тих, хто загинув у братських могилах.
У цей день ми схиляємо голови в скорботі, поділяємо біль втрати і сподіваємося, що подібне ніколи не повториться.
Пам’ятатимемо завжди...
Мітки: пам'ятні дати