Чому я завжди кажу «так» цукеркам від учнів.
Ми всі там були. Маленька дитина лізе в кишеню, дістає загорнуту в пухнасту цукерку і з сяючими очима простягає: «Це вам, учителю!» Або старшокласник, щойно облизавши пальці, пропонує жменю чипсів із пакета: «Беріть, це смачно!» І що робити бідному вчителю, який, м’яко кажучи, не в захваті від ідеї їсти щось із дитячої кишені? Моя відповідь — завжди брати. І ось чому.