1. Самостійно їсти.

Так, швидше самому погодувати. Але кожного разу, коли ми забираємо в дитини ложку, ми крадемо її шанс навчитися і відчути, що вона щось може сама.

Нехай вчиться — навіть якщо суп опиниться не лише в тарілці, а й на підлозі. Це теж частина росту.

 2. Допомагати батькам.

Коли ми весь час робимо все самі, бо “так швидше”, ми позбавляємо дитину можливості долучитися. Діти прагнуть бути корисними! Дай витерти стіл або перемішати тісто — і не забудь подякувати. Для дитини — це визнання і підтримка.

 3. Помилятися.

Справжнє навчання приходить не через ідеальні дії, а через досвід, включно з невдачами. Замість “ти все не так робиш”, скажи: “спробуй ще раз”. Помилки — не вороги, а вчителі.