"Школа — це місце, де мають вчитися ті, хто хоче вчитися", - Євген Ткаченко.

Зрив уроку

 Учень зриває урок. Виганяти — не можна. Чіткого алгоритму дій в таких випадках — немає. Підтримки — теж. І в кінці винен… вчитель.  Знайомо? У більшості українських шкіл сценарій виглядає однаково:
зауваження, розмова, прохання «не заважати», ще одна розмова. А потім звучить головна фраза: «Вчитель не зміг налагодити контакт».  Особливо якщо вчитель молодий.

"Пенсійна система в Україні поступово змінюється." Данило Гетманцев.

Данило Гетманцев

 Ці зміни стосуються тих, хто вже готується до виходу на пенсію, і тих, кому до цього ще далеко. Головна ідея полягає у тому, щоб зробити систему більш справедливою, зрозумілою і цифровою.
 Це також стосується страхового стажу, який наразі відіграє вирішальну роль. Цього року для виходу на пенсію у 60 років – потрібно мати не менше 33 років стажу; у 63 роки – не менше 23 років; у 65 років – не менше 15 років. Та стаж важливо підтвердити.

"ГЕНОЦИДНА «РЕФОРМА» ШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ". Павло Жебрівський.

Школа

 «Війни виграють не генерали, а шкільні вчителі та парафіяльні священники», — неважливо, кому належить це висловлювання: Бісмарку чи комусь іншому. Важливо, що воно справедливе.
 Сьогодні поділюся міркуваннями про політику — тобто бачення і ставлення влади до вчителів і шкіл. Школа — це перша інституція поза сім’єю, де починається формування майбутнього громадянина. І якби вона справлялася із цим завданням, то, серед іншого, ТЦК і поліції не доводилося б «полювати» по селах і містах на чоловіків призовного віку, а країна не обирала б паразитів у владу.

"Країну не можна відновити, замінивши українців іншими людьми", - Ігор Терехов.

Ігор Терехов

 Сьогодні нам намагаються тихо нав’язати небезпечну ідею: нібито відтік людей - не проблема. Нібито достатньо щороку «дозалучати» сотні тисяч мігрантів - і все запрацює.

 А тепер - факти. Україна переживає масштабний демографічний спад, який тільки посилився за роки повномасштабної війни. На початку вторгнення нас було більше 41 мільйона, без урахування тих, що проживали на тимчасово непідконтрольних територіях.

"Старість - не радість". Victoria Yesaulenko.

Бабуся в селі

 Моя бабуся, царство Небесне, казала: "Гріх сміятись над убогими - не приведи Господи опинитись на їх місці. Гріх сміятися над каліками - не приведи Господи опинитись на їх місці. Смійтеся над старими - дай Боже дожити".
Так от. Я сьогодні про старість в Україні. І тут зовсім не до сміху.

"Потенційна ескалація в Естонії – це смерть НАТО", - Сергій Притула.

 

 І путін це розуміє. Росіянам навіть не треба буде проводити там естонську версію так званої “есвео”.
 Утворення чергового квазі під назвою “Нарвська народна республіка” буде достатньо, щоб усе посипалось до біса.
 І якщо “найпотужніший оборонний альянс” не стане на захист суверенітету Естонії – він таки виявиться “паперовим тигром”, як його обзиває Трамп. Трамп, який зробив усе, аби знівелювати міць і потужність НАТО. І який тепер ображається, що НАТО не хоче допомогти бомбити Іран.

"Сьогодні я не святкую День добровольця. Вперше за 12 років війни з великим сумом дивлюсь в майбутнє", - Юрій Касьянов.

Юрій Касьянов

 Добровольчий рух фактично припинив існування. Гірше того, фактично знищений саме добровольчий дух, якій врятував країну в 2014-м і 2022-м роках.
 Тепер головною рушійною силою війни стали бусифікація, великі гроші і золоті погони.
Війна перестала бути народною, перетворившись в генератор влади і фантастичних статків на крові і стражданнях співгромадян.

"ПРО ПРОТИДІЮ ДЕЗІНФОРМАЦІЇ", - Олексій Панич.

Олексій Панич

 Дезінформація схожа на інфекцію, з тою лише різницею, що інфіковані дезінформацією зазвичай не почуваються зараженими і не вважають себе хворими.
 Протидія дезінформації у вигляді її публічного спростування через ЗМІ - це як роздача ліків навмання: велика частина потрапить до тих, хто їх не потребує, а велика частина справді інфікованих про ці ліки навіть не почує.

"Ми вистоїмо. Ми переможемо. Бо за нами правда та наш народ", - Олександр Нестеренко.

24 лютого

 24 лютого 2022 року стало рубежем, який розділив життя на «до» і «після». Але наш спротив почався не тоді. Він розпочався з перших пострілів на сході, перших добровольців, перших втрат і перших перемог. Саме тоді формувався той внутрішній стрижень, який сьогодні тримає державу.

Парадокс Повернення. Чому люди їдуть з безпеки в небезпеку.

Подорож
 
 Останнім часом мене часто запитують (іноді з подивом, іноді з осудом): "чому вони повертаються? В Європі допомога, безпека, тиша. А вони тягнуть дітей назад під сирени. Вони що, безвідповідальні?".
 На перший погляд, це виглядає нелогічно. Інстинкт самозбереження мав би кричати: "стій там, де не стріляють!". Але людська психіка — складніша за інстинкти. Як психолог я бачу, що за цим "нелогічним" рішенням часто стоїть вибір між двома видами страху.