В Україні сьогодні — понад 200 тисяч справ по СЗЧ і близько 50 тисяч по дезертирству. І це лише офіційна статистика. На фронті кажуть: реальні цифри ще більші.

 Але влада робить все, щоб ці показники збільшувалися. Вона постійно продовжує закони, що дозволяють вільно повертатися після СЗЧ. Це демотивує армію й деморалізує тих, хто воює постійно. 

 Герць – це щось на кшталт психічної атаки, а кажучи сучасною мовою, щось на зразок “коктейлю з розвідки боєм і гри зі смертю”. Схожу тактику запорізькі козаки запозичили у татарських воїнів, хоча ті себе під кулі ніколи не підставляли і дражнили противника на відстані, не ризикуючи життям. А запорожці, проявляючи надзвичайну сміливість і відвагу, переходили всі межі безпеки і часто гинули. Це була найнахабніша смерть в історії військових битв.

 А ви знаєте, що слово "мрія" придумав Михайло Старицький, а авторство слова "мистецтво" належить матері Лесі Українки – Олені Пчілці?

 Зараз всі бояться Шахедів і ракетних ударів.
 Але Шахеди і ракети б'ють по конкретним координатам.
 Є дещо значно небезпечніше - тисячі дронів над містами в режимі постійного полювання.

 Це те, що стане нашою реальністю вже в 2026 році. І стосується не лише Сум, Дніпра чи Харкова. А й Львова і Чернівців. 

 Коли Путін вчергове згадує що «росіяни і українці один народ» або Латиніна закликає поважати «російські корені України», українці звично відповідають «не дочекаєтесь», щоб після цієї гнівної відповіді вийти на вулиці переповнених чужою мовою рідних міст. З кожним роком війни шок від її перших місяців і бажання розмовляти українською «на знак протесту» поступається звичному побутовому комфорту і нагадуванню про Конституцію. І чим ближче до міст, які Росія запланувала перетворити на руїни, тим більше російської…