Це була чудова робота. А потім система зламалась…

 Згадую свої шість років роботи вчителем у сільській школі. Море позитиву.

 А потім півтора десятиліття директорування у відродженій гімназії. Ух який драйв!

 Так, вчителювання – це найскладніша робота у всьому світі, але яке неймовірне задоволення, коли діти на твоїх очах починають прогресувати!!!

 Це була така чудова робота. Але останнім часом в шкільній освіті стало дуже погано.

 Я не знаю жодного вчителя, який би зараз рекомендував комусь вступати в педун.

 Неадекватна поведінка учнів та батьків, жахлива оплата праці, відверте знущання некомпетентних адміністраторів та горе-реформаторів, «цирк на дроті» від пришелепуватих «агентів змін» на грантах…

 Система змушує нас робити якісь відверто дурнуваті речі та займатися працею Сізіфа.

 Пише вчитель, який щойно залишив вчительську кар'єру про три причини:

• Здичавілі діти;

• Неефективні програми;

• Занадто багато «вождів», які дають «вказівки». Мало "індіанців".

 Чому, наприклад, люди так нервують, коли я їх запитую: що ви як батьки, робите чи збираєтесь робити, щоб допомогти вчителеві краще працювати?

 Будете дисциплінувати свою дитину, намагатиметесь прищепити їй гарні манери та повагу, чи спробуєте здолати навчену безпорадність, зацікавитесь як вона виконує домашні завдання…?

 Складається враження, що більшість батьків-гелікоптерів готові лише й надалі гнобити вчителів.

 Здавалося б має спрацьовувати проста логіка поліпшення ситуації: надайте своїй дитині та її вчителям якомога більше підтримки. А ніт!  Люди перестали навіть намагатися хоч чимось допомогти у школі.

 Хтось написав рекомендацію: «Можливо, надішліть цьому вчителю квіти або щось таке, щоб підбадьорити його і повідомити, що ви його цінуєте. Ну знаєте, можна ж спробувати бути порядною людиною і хоч якось підтримати того, хто бореться?». І понеслось…

 Це дивна реальність. Відсутність адекватного відповідального батьківства, відсутність підтримки суспільства…

 Це називається сучасне батьківство?!

 Ні в кого ж немає сумніву, що вчителі хочуть з вами співпрацювати. Ніщо не має значення для них більше, ніж бачити, як ваша дитина досягає успіху в школі та згодом у дорослому житті.

 Чомусь є лише чимало охочих зробити вчителювання в Україні абсолютним ПЕКЛОМ!!!

 Ніби настали темні часи. Дивовижне диджиталізоване середньовіччя.

 І буде ще темніше, бо вже є плани перетворити освіту на модель підписки. Таке враження, що робиться навмисний поштовх до онлайн форматів освіти. Використати ШІ як спосіб здешевити освіту та позбавити її індивідуального дотику.

 Зайве доводити, що зняття людського дотику призведе до ще більшого здичавіння.

• Кожного разу, коли я проїжджаю повз школу або чую шкільний дзвінок, я дякую своїм щасливим зірочкам за те, що мені більше не треба там працювати.

• Залишила школу після десяти років вчителювання й почала нову кар'єру. Життя та добробут кардинально покращилися!

• Перед тим, як стати вчителем, я підпрацьовував у МакДональдсі. До мене ставилися з більшою повагою, я мав більше прав і вищу зарплату, ніж зараз як вчитель.

 The End.

 Віктор Громовий