Герць - танець зі смертю або знущання з ворога.
Герць – це щось на кшталт психічної атаки, а кажучи сучасною мовою, щось на зразок “коктейлю з розвідки боєм і гри зі смертю”. Схожу тактику запорізькі козаки запозичили у татарських воїнів, хоча ті себе під кулі ніколи не підставляли і дражнили противника на відстані, не ризикуючи життям. А запорожці, проявляючи надзвичайну сміливість і відвагу, переходили всі межі безпеки і часто гинули. Це була найнахабніша смерть в історії військових битв.
А відбувалося це часто так. Найбезстрашніші козаки, згрупувавшись, під’їжджали до супротивника на відстань пострілу і починали свій смертельний танець. Вони майстерно гарцювали на конях, “джигітували”, сміялися, викрикували образливі лайки, викликаючи таким чином сміливців з боку ворога на поєдинок. Козаки, пританцьовуючи під кулями і ядрами, кружляли у 100-150 кроках від ворогів, чого було достатньо для того, щоб ті розчули нецензурну лайку, але забагато для прицільного пострілу з мушкетів.
Герць, як правило, безвідмовно діяв на психіку, і часто оскаженілі воїни з ворожої сторони зривалися і починали палити з мушкетів куди попало. А кіннотники, ламаючи лад і намагаючись наздогнати козаків, одразу ж натрапляли на вогонь козацьких мушкетів. А якщо командувач ворожої сторони все ж утримував своїх воїнів, то мета герця все одно була досягнута – він сіяв паніку в рядах супротивника, тепер козаки здавалися їм напівбогами – або напівдемонами.
Демонструючи приголомшливу відвагу і бойовий дух, козаки крутилися під градом куль і ядер, створюючи ілюзію своєї невразливості. Нахабство в запорожців поєднувалося з надзвичайною військовою майстерністю, тому супротивники, які прийняли їх виклик, нерідко гинули у поєдинку. Хоча й самі козаки після герця не всі поверталися до свого табору. Але хай там як, у ті часи перша пролита кров перед боєм мала велике значення для бойового духу.
Незважаючи на втрати герць запорожців ніколи не припинявся, вони усвідомлено йшли із бою в бій на кривавий смертельний танець, загартовуючи свою волю, відвагу і мужність. До слова, у герця була ще одна роль – розвідка. Завдяки йому козаки досвідченим оком виявляли засідки противника і особливості місцевості на ворожій території.
Василь Павлюк
Мітки: козаки