"Вона залишилася з Україною і поклала свою кар'єру і зарплату з багатьма нулями, не зрадивши своїм цінностям." Сергій Марченко
Мені було огидне цькування колишнього посла США в Україні пані Бріджит Брінк за те, що тон американської дипломатії змінився після того, як Трамп став президентом.
І якщо звичайні люди цькували, бо не розуміли, як працює дипломатичне представництво і не мали ні найменшого уявлення, що голос посла виражає волю не посла, а його країни, то цькування пані Брінк з боку притомних на вигляд людей і позитивних блогерів стало неприємною несподіванкою.
Бо вони ж точно знали обсяг повноважень посла і так само точно знали, що посол не може висловлювати свою думку, яка протирічить політиці свого президента. Знали і все одно цькували Бріджит Брінк, бо так хотіли їхні куратори, яким було зручно звалити всі прой0би на "поганих аменриканців".
Насправді, зараз можна тільки уявити, що відчувала пані посол, коли її змушували не помічати, що обстріли – російські, щоб не заважати Трампушкі лизати путінську дупу.
Бо абсолютно всі мої джерела кажуть, що вона була одним із найлояльніших до України американських послів за всю історію. Її внесок в наш спротив тяжко переоцінити. Вона щиро вболівала за Україну і наш народ і робила все і навіть більше, щоб ми мали можливість жити.
Так, вона не була зручною, бо говорила про корупцію в Україні. Те, що Схеми, Наші Гроші, Бігус, Ткач показували про "золотих" генералів СБУ, міністрів, депутатів, чиновників, вона бачила і на своєму рівні і говорила про це. Тому була незручна і в Україні її любили не всі.
Але вона залишилася з Україною і поклала свою кар'єру і зарплату з багатьма нулями, не зрадивши своїм цінностям. Хто з її хейтерів здатен зробити те саме? Хто відмовиться від Офісних ніштяків за право говорити правду?
Правильна відповідь: практично ніхто. Бо цькували Бріджит Брінк всім стадом.
А тепер почитайте, що вона пише про свою відставку. Просто оцініть щирість, людяність, відвагу говорити правду в Америці Трампа.
Було б дуже добре, якби люди, які цькували пані Брінк не за гроші, а по дурості, вибачилися перед великим другом українського народу. Це було б чесно і по совісті.
Нижче я вибрав основні меседжі з її заяви про причину відставки. Честь, пані посол!!!
"Я щойно повернулася додому, до Мічигану, після трьох років на найважчій роботі в моєму житті — на посаді Посла США в Україні, де я підтримувала нашого демократичного союзника у боротьбі проти жорстокої, нічим не спровокованої агресії з боку Росії...
Я поважаю право і відповідальність президента визначати зовнішню політику США... На жаль, з початку адміністрації Трампа ця політика полягала у тому, щоб чинити тиск на жертву — Україну — замість агресора — Росії.
Тому я більше не могла сумлінно виконувати цю політику і вважала своїм обов’язком піти у відставку...
Я не можу стояти осторонь, коли країну захоплюють, коли демократію розстрілюють, коли дітей убивають безкарно. Я вірю, що єдиний шлях захистити інтереси США — це захищати демократії і протистояти диктаторам. Мир будь-якою ціною — це не мир, це — умиротворення. А історія знову і знову показує нам, що умиротворення не веде ні до безпеки, ні до стабільності, ні до процвітання. Воно веде лише до нових війн і страждань.
Чисте зло
З моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року вона вчинила те, що можна назвати лише чистим злом: убила тисячі мирних жителів, зокрема 700 дітей, ракетами і дронами, які влучали в їхні будинки і квартири посеред ночі.
Росія здійснила понад 150 000 воєнних злочинів, викрала 20 000 дітей у їхніх родин і змусила мільйони чоловіків, жінок і дітей тікати до Європи та інших країн.
Протягом трьох років я чула ці історії, бачила цю жорстокість і відчувала біль родин, чиї сини і дочки були вбиті чи поранені російськими ракетами і дронами, що влучали в дитячі майданчики, церкви та школи. За свою кар’єру у зонах конфліктів я бачила масові злочини і безглузде знищення на власні очі, але в Європі ми не бачили настільки системного, масштабного і жахливого насильства з часів Другої світової війни.
Наші дії мають значення
...Тому що те, як ми впораємося з цією війною, стане сигналом і для наших друзів, і для наших ворогів. Якщо ми дозволимо Путіну перекроювати кордони силою, він не зупиниться на Україні...
Якщо Путін досягне успіху, це дасть сигнал Китаю, який може похитнути баланс безпеки в Азії та в усьому світі. Це матиме серйозні наслідки для безпеки, стабільності і добробуту Америки.
... війна Росії — це не лише питання зовнішньої політики чи економіки. Це — питання нашої ідентичності.
США повинні очолити вільний світ
... Америка, яку я люблю, Америка, якій служили наші дідусі й бабусі, ніколи б не стояла осторонь і не дозволила б такому жаху статися.
Америка не залишила б у біді своїх друзів.
Америка не догоджала б агресору.
Ми повинні залишатися вірними тому, ким ми є — справедливим, великодушним і працьовитим народом, благословленим демократичним і підзвітним урядом, найбільшою вільною економікою у світі та найпотужнішою армією в історії людства. Ми повинні демонструвати лідерство перед лицем агресії, а не слабкість чи співучасть. Коли Америка не очолює вільний світ, під загрозою опиняється наш власний успіх як нації.
Ось таку Америку я люблю і з гордістю служила їй щодня.
Я більше не є американським дипломатом, але ніколи не перестану вірити в потребу американського лідерства для забезпечення нашого майбутнього і збереження маяка надії та можливостей для кожного мешканця Мічигану, кожного американця і багатьох інших людей у всьому світі."
Сергій Марченко
Мітки: Бріджит Брінк, Сергій Марченко