ЕНЕРГЕТИКИ ВБИВАЮТЬ НАШИХ ХЛОПЦІВ.

Не уламок. Не постріл. А банка, яку дали «на підбадьорення».

Сьогодні до мене прийшов наш хлопець із передової. 40 років.

Його відправили з гарячої точки на 2 тижні — щоб підлікувався, обстежився, відновився.

Але навіть у мирній кімнаті — в руці все одно банка енергетика. Як граната з затримкою.

У нього болі в серці, тиск скаче, серце зношене. На кардіограмі — перевантаження, на УЗД — зміни.

І вже — цукор 6.0. Це не «ще норма». Це вже на старті діабету.

І я питаю:

— Скільки енергетиків за тиждень?

— Та постійно. Один за одним. Усі п’ють. І ще волонтери привозять…

Ви чуєте? Це не допомога. Це — повільне самоспалення.

Це не заряд. Це зліт — і стрімке падіння.

Це не турбота. Це — вбивство серця і підшлункової.

Але я розумію…

Я знаю, що напишете в коментарях:

«А як інакше? Ми без сну, без сил. Хоч щось мусить тримати…»

Так.

Бо це не просто втома — це виживання.

І хочеться тримати очі відкритими. Хочеться залишитись на посту.

Живим.

Але енергетик — не життя.

Це борг у власного тіла.

Організм бере у себе останнє — і не встигає повертати.

То що реально може тримати?

Волонтерам — не тягніть хлопцям цукрову отруту. Вони і так на межі.

Хлопцям — бережіть себе.

Ти потрібен не «на драйві». Ти потрібен живим. Справжнім. Цілим.

Пошир цей текст. Поговори з побратимом.

Це дрібниця, яка може врятувати серце. І життя.

Кардіолог-ендокринолог Лисянський Руслан