"Не варто тішитись, що у сусіда зламалась табуретка, коли горить власна хата", - Андрій Іллєнко.
Попри пиху і дурість значної частини польських політиків — я не буду зловтішатися та іронізувати з приводу шахедної атаки на Польщу.
Не тому, що мені подобається те, що робить і заявляє польська влада і частина польського суспільства. Мені це дуже не подобається і я кажу про це регулярно. І не тому, що мені подобається вічна «глибока стурбованість» західного політикуму.
Атаковано нашого союзника. Так, не безгрішного і часто дуже важкого аж до самодурства — але інших союзників у нас нема і не планується. Зброю, танки і пьоруни вони нам давали. Несли маячню про Волинь — але давали. Не тому що так сильно люблять нас — бо дуже не хотіли, що доведеться воювати їм. Так взагалі працює політика — всі діють з прагматичного розрахунку. І ми так само маємо діяти.
Не забувайте, що дрони летіли біля Жешува — ключового логістичного хабу для всієї іноземної військової допомоги Україні.
Будьмо мудрими. Нам ще воювати пліч-о-пліч.
Не варто тішитись, що у сусіда зламалась табуретка, коли горить власна хата. Хай і не в ідеального сусіда.
Гідність вище дрібної зловтіхи, розум вище емоцій, стратегія вище дешевої фрази, правильність вище популярності.
Ми — остання лінія, яка тримає світ від занурення у кривавий хаос. Важка, жахлива, несправедлива доля. Але водночас — це і наше право говорити як дорослі у кімнаті. Будьмо ними.
Андрій Іллєнко
Мітки: Андрій Іллєнко, війна, Польща