"От з такими сподіваннями світ входить у листопад." Валерій Пекар.

 Настає листопад, і за логікою, мали би розпочатися мирні переговори. Адже росія не змогла досягти за літо-осінь жодних стратегічних цілей, тож нема підстав сподіватися, що зможе досягти надалі. Тим часом санкції посилюються, буде тільки гірше, і логічно було би вийти на перепочинок (так потрібний росії) тоді, коли ще все не так погано, коли ще не пізно.

 Але переговори не розпочнуться, тому що діє інша логіка. По-перше, неможливо просто припинити війну. Мільйон контрактників не можна залишити на лінії бойового зіткнення без дії, не можна повернути на пункти постійної дислокації (бо їх не існує), не можна просто повернути додому (бо вони знесуть всю росію, як у 1917). По-друге, не можна завершити війну, не досягнувши хоч якихось «цілей СВО», що б це не означало і як би вони не мінялися черговий раз. Щось треба пред’явити масам та елітам, щоб було видно, що цар переможний. І щось треба робити з розкочегареною машиною військово-промислового комплексу, бенефіціарами якої є всі вищі еліти країни.

 Тож продовжиться все те, що вже було влітку й на початку осені.

 На що сподівається росія? На те, що вдасться все ж таки десь серйозно прорвати фронт. На те, що вдасться залишити українські міста без світла й тепла, і українське суспільство вимагатиме мирної угоди на будь-яких умовах. На те, що Трамп черговий раз купиться на російські обіцянки суперпроєктів.

 На що сподівається Україна? На те, що російська економіка стрімко летить у прірву. На те, що російське ППО виноситься засобами ураження та стягується до Москви, залишаючи все більше об’єктів поза Москвою повністю незахищеними, тож вдасться дотягнутися до російського нафтового експорту та інших ключових точок. На те, що санкції щоразу зменшують спроможність росії вести війну.

На що сподівається Європа? На те, що Україна виграє час. На розгортання власного виробництва та збройних сил. На збільшення європейської єдності.

 На що сподіваються США? На те, що розпочнуться перемовини з Китаєм, предметом яких буде новий світовий порядок. І тоді мир у ключових точках планети стане наслідком встановлення цього порядку. У тому числі Китай допоможе вгамувати росію.

 На що сподівається Китай? На те, що росія з її величезними ресурсами потрапить йому в руки без жодного пострілу. І в сценарії консолідації влади в Москві, коли імперія перетворюється на тоталітарну державу, і в сценарії колапсу влади в Москві, коли все розпадається хаотично, — в обох сценаріях все потрапляє в руки Пекіна. На те, що контроль над Арктикою зробить Китай безумовним лідером перегонів.

 На що сподіваються всі інші? Що якось минеться.

 От з такими сподіваннями світ входить у листопад.