Їздити серед літа в метро, коли там тісно — противно. Всі злипаються, як вареники. Але от було мені недавно зовсім інакше. Їдемо, всі впритул. Праворуч, трохи ззаду — дві юні істоти, їх не видно, а відчутно. Щось їм нетерпеливиться, не стоїться на місці, ворушаться, вовтузяться, іноді штовхають мене ліктями...
Нетерпіння
Категория: Зона позитива | Посмотрели: 1 619