"Як український вчитель перестав бути «зорею світовою», або про полиновий присмак прийдешнього освітянського свята." Ігор Лікарчук.

 

 Наприкінці 40-х років минулого століття в Україні народилася щемлива й харизматична пісня «Вчителько моя» Андрія Малишка та Платона Майбороди. Вона довго жила в народі й досі звучить на урочистостях. Щоправда, дедалі рідше… Чи не тому, що сьогодні слова про «зорю світову» сприймаються радше з іронією та смутком. Або, навіть, зі сміхом...
 Чи, можливо, тому, що в нашій освіті упродовж останніх десятиріч насаджувався принцип: все що старе - то погане. Включаючи людей з досвідом…

"Не варто тішитись, що у сусіда зламалась табуретка, коли горить власна хата", - Андрій Іллєнко.

 

 Попри пиху і дурість значної частини польських політиків — я не буду зловтішатися та іронізувати з приводу шахедної атаки на Польщу.
Не тому, що мені подобається те, що робить і заявляє польська влада і частина польського суспільства. Мені це дуже не подобається і я кажу про це регулярно.

"Сотні тисяч СЗЧ і дезертирства: чому армії потрібна мотивація, а не примус!?" Дмитро Разумков.

 

 В Україні сьогодні — понад 200 тисяч справ по СЗЧ і близько 50 тисяч по дезертирству. І це лише офіційна статистика. На фронті кажуть: реальні цифри ще більші.

 Але влада робить все, щоб ці показники збільшувалися. Вона постійно продовжує закони, що дозволяють вільно повертатися після СЗЧ. Це демотивує армію й деморалізує тих, хто воює постійно. 

Це була чудова робота. А потім система зламалась…

 

 

 Згадую свої шість років роботи вчителем у сільській школі. Море позитиву.
 А потім півтора десятиліття директорування у відродженій гімназії. Ух який драйв!
 Так, вчителювання – це найскладніша робота у всьому світі, але яке неймовірне задоволення, коли діти на твоїх очах починають прогресувати!!!
 Це була така чудова робота. Але останнім часом в шкільній освіті стало дуже погано.

Коли тіло спить, але серце та мозок задихається: нічне апное як тиха інвестиція в інфаркт або інсульт.

 

 

 «Він хропів усе життя. Просто голосно хропів. А потім — зупинився. І більше не почав».
Це не вигадка. Це — класика історій, які щотижня трапляються в реальному житті. Людина заснула — і не прокинулася. Без болю. Без скарг. Без шансу.
 Хропіння — це не смішно. Це може бути симптом найнебезпечнішого з порушень сну: обструктивного апное. І проблема в тому, що ні сам хропун, ні його родина, ні, буває, навіть лікар не сприймають це всерйоз.

Герць - танець зі смертю або знущання з ворога.

 

 Герць – це щось на кшталт психічної атаки, а кажучи сучасною мовою, щось на зразок “коктейлю з розвідки боєм і гри зі смертю”. Схожу тактику запорізькі козаки запозичили у татарських воїнів, хоча ті себе під кулі ніколи не підставляли і дражнили противника на відстані, не ризикуючи життям. А запорожці, проявляючи надзвичайну сміливість і відвагу, переходили всі межі безпеки і часто гинули. Це була найнахабніша смерть в історії військових битв.

ЕНЕРГЕТИКИ ВБИВАЮТЬ НАШИХ ХЛОПЦІВ.

 

 Не уламок. Не постріл. А банка, яку дали «на підбадьорення».
 Сьогодні до мене прийшов наш хлопець із передової. 40 років.
 Його відправили з гарячої точки на 2 тижні — щоб підлікувався, обстежився, відновився.
 Але навіть у мирній кімнаті — в руці все одно банка енергетика. Як граната з затримкою.

"Найбільший шар словникового запасу української мови становить саме українська лексика." Олександер Турчинов

українці 

 А ви знаєте, що слово "мрія" придумав Михайло Старицький, а авторство слова "мистецтво" належить матері Лесі Українки – Олені Пчілці?

"Роботи-вбивці над нами." Марія Берлінська

 

 Зараз всі бояться Шахедів і ракетних ударів.
 Але Шахеди і ракети б'ють по конкретним координатам.
 Є дещо значно небезпечніше - тисячі дронів над містами в режимі постійного полювання.

 Це те, що стане нашою реальністю вже в 2026 році. І стосується не лише Сум, Дніпра чи Харкова. А й Львова і Чернівців. 

ЧОМУ ВОНИ ХОДЯТЬ В ГОСТІ З ГОТОВОЮ ЇЖЕЮ, НЕ ПРАСУЮТЬ ОДЯГ І ЛЮБЛЯТЬ ПОБАЛАКАТИ НА КАСІ. 15 СЕКРЕТІВ ПРО ІЗРАЇЛЬТЯН

дитина

 1. Ізраїльтяни люблять допомагати. Не дивуйтеся, якщо вам будуть допомагати на касі складати ваші покупки або ледь знайомі люди захочуть вам оплатити ваші продукти в магазині. Це країна репатріантів. Майже в кожній родині хтось колись в якомусь поколінні репатріювався в Ізраїль. Люді знають, як це починати життя в іншій країні, без родини та друзів, без грошей, не знаючи мову на достатньому рівні. Тут заведено допомагати.
 2. Ізраїльтяни народ балакучий і допитливий. Тому ставити тут питання - річ природна.