"Україна та росія утримують приблизно по 5000 військовополонених кожна", - Тимофій Милованов.



Після розслідування по Міндічу у вас в голові могло з’явитись просте, але небезпечне питання: навіщо взагалі щось робити для цієї країни? Для чого терпіти, жертвувати, відкладати особисте життя? Чому не поїхати десь в Португалію, і не слухати Атлантику замість новин?


Настає листопад, і за логікою, мали би розпочатися мирні переговори. Адже росія не змогла досягти за літо-осінь жодних стратегічних цілей, тож нема підстав сподіватися, що зможе досягти надалі. Тим часом санкції посилюються, буде тільки гірше, і логічно було би вийти на перепочинок (так потрібний росії) тоді, коли ще все не так погано, коли ще не пізно.
В Україні сьогодні — понад 200 тисяч справ по СЗЧ і близько 50 тисяч по дезертирству. І це лише офіційна статистика. На фронті кажуть: реальні цифри ще більші.
Але влада робить все, щоб ці показники збільшувалися. Вона постійно продовжує закони, що дозволяють вільно повертатися після СЗЧ. Це демотивує армію й деморалізує тих, хто воює постійно.