"Що можна написати в День пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років, символом якого стали слова «ніколи знову», коли запобіжники не спрацювали і світ ЗНОВУ?" Мар'яна Безугла.

 То що, мільйони смертей у Другій світовій були даремними?

 Однозначної відповіді на це питання немає. Бо немає у світі справедливості.

 Ми постійно намагаємося пояснити собі ті чи інші явища, структуруючи їх із позицій справедливості, покарання зла і перемоги добра. Але це вигадані людством категорії, які надзвичайно хиткі й тримаються на конкретних домовленостях у конкретний момент часу. Ці домовленості хиткі й постійно змінюються.

 Якби справедливість і «ніколи знову» існували, то в перші дні повномасштабного вторгнення літаки НАТО закривали б небо над Україною. Ба більше, світ не віддав би Крим росії у 2014-му й не проковтнув би це, з готовністю ковтати далі її газ та нафту. Ба більше, не дав би статися вторгненню росії в Грузію у 2008-му, а ще раніше — взяв би Україну та Грузію до НАТО, закривши будь-які спроби апріорі.

 Багато «якби», якби «ніколи знову» існувало.

 А так, мільйони смертей, мільйони після них, десятки воєн попереду і право сильного.

 Даремно?

 Ні. Шлях людської еволюції — безкінечна боротьба. Зокрема, за уявні категорії. І якби тоді не було протистояння маргінальним гілкам розвитку людства, світ би скотився дуже сильно. Сильніше, гірше, страшніше.

 Не дати скотитися йому знову — завдання теперішніх поколінь. Щоб внуки і правнуки мали трохи спокою.

 Але не забути і розуміти далі «ніколи знову» — це ще одне надскладне завдання.

 Боротьба триває.

 Дяка всім причетним.

 Мар'яна Безугла