
То що, мільйони смертей у Другій світовій були даремними?
Однозначної відповіді на це питання немає. Бо немає у світі справедливості.
Ми постійно намагаємося пояснити собі ті чи інші явища, структуруючи їх із позицій справедливості, покарання зла і перемоги добра. Але це вигадані людством категорії, які надзвичайно хиткі й тримаються на конкретних домовленостях у конкретний момент часу. Ці домовленості хиткі й постійно змінюються.
Якби справедливість і «ніколи знову» існували, то в перші дні повномасштабного вторгнення літаки НАТО закривали б небо над Україною. Ба більше, світ не віддав би Крим росії у 2014-му й не проковтнув би це, з готовністю ковтати далі її газ та нафту. Ба більше, не дав би статися вторгненню росії в Грузію у 2008-му, а ще раніше — взяв би Україну та Грузію до НАТО, закривши будь-які спроби апріорі.
Багато «якби», якби «ніколи знову» існувало.
А так, мільйони смертей, мільйони після них, десятки воєн попереду і право сильного.
Ні. Шлях людської еволюції — безкінечна боротьба. Зокрема, за уявні категорії. І якби тоді не було протистояння маргінальним гілкам розвитку людства, світ би скотився дуже сильно. Сильніше, гірше, страшніше.
Не дати скотитися йому знову — завдання теперішніх поколінь. Щоб внуки і правнуки мали трохи спокою.
Але не забути і розуміти далі «ніколи знову» — це ще одне надскладне завдання.
Боротьба триває.
Дяка всім причетним.
Мар'яна Безугла
Джерело
Мітки:
Мар'яна Безугла