Як адаптуються першокласники: що потрібно знати батькам про навантаження та поведінку дитини у перші місяці школи.

 

 Якщо ви думаєте, що навчання у першому класі — це досить просто, варто розуміти, що діти стикаються з великим навантаженням, адже їм доводиться виконувати дві дуже складні для них задачі:

• довго сидіти на місці;

• контролювати свої емоції і поведінку.

 Перша задача важка, бо наше тіло природно не пристосоване сидіти тривалий час на стільці за столом — зазвичай людина сидить навпочіпки, і це природніша поза. Друга задача ускладнюється тим, що у першокласників фронтальні ділянки мозку, які відповідають за планування, самоконтроль і стриманість, ще тільки розвиваються, і цей процес триватиме кілька років.

 Навіть якщо дитина вже знає шкільний матеріал до початку навчання, для неї щоденна школа — це важка праця. Саме тому цілком нормально, що дитина, яка раніше ігнорувала денний сон у дитячому садку, може почати спати по кілька годин після школи. Це знак того, що їй важко, навіть якщо з навчанням немає проблем.

 Крім того, першокласник може:

• втратити апетит або, навпаки, часто хотіти їсти;

• стати більш емоційним, легко засмучуватися або плакати через дрібниці, бо вся енергія на стримування витрачається в школі;

• почати відчувати тривогу й недовіру;

• потребувати більше уваги і любові від батьків.

 Ці прояви — нормальна частина адаптації, і дитина має право на них мінімум у перші півроку навчання.