Дитяча брехня може бути ознакою розуму: що з’ясували вчені.
Батьки нерідко помічають, як діти намагаються їх перехитрити: просять ще одну цукерку, вигадують виправдання за розбиту річ або заперечують очевидне. Така поведінка може викликати роздратування, однак психологи радять не поспішати сприймати її лише як негативну рису.
Дослідження професора прикладної психології та розвитку людини Кана Лі свідчать, що здатність обманювати формується досить рано. Приблизно до двох років хитрувати намагаються близько 30% дітей. У три роки цей показник сягає приблизно половини, а серед чотирирічних дітей уже близько 80% можуть вдаватися до обману.
На думку фахівців, рання здатність придумувати переконливу неправду може бути пов’язана не з поганим характером, а з розвитком певних розумових навичок.
Які здібності потрібні дитині, щоб збрехати
Щоб обман був переконливим, дитині необхідно одночасно використовувати кілька складних навичок.
Перша з них — розуміння того, що інші люди можуть мати інші знання та переконання. Дитина поступово усвідомлює: те, що відомо їй, може бути невідомим іншій людині. Саме це дозволяє побудувати просту логіку: «Я знаю правду, а ти її не знаєш».
Друга важлива навичка — самоконтроль. Дитині потрібно стежити за словами, виразом обличчя та поведінкою, щоб її вигадка здавалася правдоподібною.
Діти, які раніше опановують ці здібності, можуть починати вигадувати більш складні історії. Фахівці пов’язують розвиток таких навичок також із креативністю та інтелектуальним розвитком.
Не вся дитяча «брехня» є свідомим обманом
Водночас маленькі діти не завжди навмисно говорять неправду. У ранньому віці межа між фантазією та реальністю для них може бути нечіткою.
Дитина здатна розповідати про драконів, принцес чи інші фантастичні події не для того, щоб когось обдурити. Вона може настільки захопитися власною уявою, що сприйматиме вигадану історію майже як справжню.
Дитячий психіатр Майкл Броді пояснює це особливостями сприйняття світу маленькими дітьми: вони ще тільки вчаться розрізняти те, що відбулося насправді, і те, що народилося в їхній уяві.
Чи варто карати дитину за брехню
Фахівці наголошують, що заохочувати обман не потрібно. Водночас батькам важливо розуміти, що певний рівень вигадок є природною частиною дорослішання.
Перші спроби приховати правду або придумати переконливу історію можуть свідчити про те, що дитина вчиться розуміти інших людей, контролювати власну поведінку та використовувати уяву.
Тому дитячу брехню варто розглядати не лише як проблему дисципліни, а й як один із проявів розвитку мислення. Важливо поступово навчати дитину чесності, одночасно допомагаючи їй розібратися, де закінчується фантазія і починається реальність.
Мітки: діти, брехня, неправда