Мабуть, якби на Слобожанщині не існувало Бугаївки, то всюдисущі журналісти придумали би село з такою назвою. Адже у рік Бика (Вола, Корови) сюжет будь-якого есе вимагає чогось подібного. Однак, якщо глянути на карту області, то виявляється і видумувати нічого не треба. Бо ось вона, не видумана, а справжня Бугаївка: красується на мальовничих пагорбах за 120 кілометрів від Харкова та 50 кілометрів від Ізюма. І хоча вона заховалася від людського ока на узбіччі, проте село відоме на всю Україну не лише бугаями гороскопної статури, а й власною історією та людьми.

ТАЄМНИЦІ МИНУЛОГО

Відомо, що будь-яке село починається з легенди. Як запевняє Герой України, керівник місцевого сільськогосподарського кооперативу "Восток" Андрій Якович Ровчак, є вона і в їхнього села. Однак голова СК виявився людиною небагатослівною, отож і розповідь була лаконічна. Мовляв, жив у XVII столітті якийсь козак Бугай, який у часи руїни прийшов з Правобережжя і котрому дуже полюбилися ці місця. Отож він вирішив заснувати тут хутір. Оце і все. А міг би придумати й красномовнiшу розповідь.

Щоправда, жодних архівних записів про такого козака аннали історії не зберегли, натомість маємо багато документальних свідчень про український шляхетний козацький рід Донців-Захаржевських (Донцями вони стали перемігши татар на Дінці), яким належала Бугаївка та 20 тисяч десятин землі довкола. Останній з представників цього роду генерал Дмитро Донець-Захаржевський загинув у Бугаївці від рук найманого вбивці ще в 1872 році, але залишилися з тих часів старі назви вулиць, добра пам’ять бугаївчан та церква на честь козацької Охтирської ікони Божої Матері.

Власне, з іконою пов’язана ще одна легенда. Стосується вона дружини Донця-Захаржевського. Виряджаючи сина на навчання до Харкова вона благословила його натільною Охтирською іконою Божої Матері, але син, байдужий до віри, загубив образок. А потім трапилася ця історія. По дорозі, за Бригадирівкою, коні понесли бричку з сином до яру. Лише диво врятувало хлопця від смерті. Мати кілька днів замолювала гріхи, просила для сина прощення за недбайливе ставлення до ікони. А потім, на знак подяки за спасіння, у 1840 році було зведено величний храм Охтирської ікони Божої Матері.

Сьогодні Бугаївка своїми оселями притулилася саме до цього храму.

ВОЛЯЧИЙ ХАРАКТЕР

Астрологи стверджують, що Бик – знак урівноваженості, витривалості, працелюбства. А ще під ним народжуються уперті люди, гідні того, що саме вони – хлібороби, годувальники людства...

Коли я запитав голову Ізюмської райдержадміністрації Любов Шамрай про характер бугаївчан, то почув відповідь згідну з гороскопом: мовляв, тут мешкає справді працелюбний, упертий народ... Через цю упертість – мати на все власний погляд – чиновники всіх часів не любили бугаївчан.

Справді, коли в російській імперії панували заборонні для української культури валуєвські циркуляри, то в Бугаївці, у родині місцевого священника Александрова народжується син Володимир – відомий поет і фольклорист. Це його перу належить казка-пісня "Ходить гарбуз по городу".

У роки громадянської війни, коли за сприяння радянської Росії на противагу УНР під боком в ізюмчан більшовиками було створено Донецько-Криворізьку республіку, більшість села орієнтувалася на Петлюру. До речі, в часи "майдану", коли прийшла рознарядка відібрати людей на підтримку Януковича, інша частина села добровільно відправилася під помаранчеві прапори аж до столиці. Адже не в характері бугаївчан терпіти, коли хтось заганяє їх у стійло.

Більшовики, розпочавши людиновбивчу політику колективізації, також зустріли тут не лише мовчазний, а й збройний опір. Можливо, саме тому розлючені комуністи влаштували тут, на елітних чорноземах, голодомор, страшніший, ніж у довколишніх селах. А пізніше у 1934 – 1937 роках проти мешканців села було сфабриковано кілька колективних справ, де сільських дядьків, які не знали, з якого боку Японія, звинуватили у шпигунстві на її користь. Отож, близько 100 чоловік було розстріляно у харківському Лісопарку або не повернулися з ГУЛАГу.

Завдяки працелюбству та впертості, Бугаївка відродилася по війні, не пропала вона й сьогодні. Адже коли всі довкола почали пускати під ніж худобу, в кооперативі вирішили до останнього триматися за цей волячий символ України. Сьогодні тут доглядають найбільше в області дійне стадо, яке щодня дає 30 тонн молока.

Андрій Ровчак згадує з цього приводу розмову зі своїм шкільним учителем.

− Олексій Сидорович Субота після війни носив 7 осколків під серцем... Якби не побачила лікар-полтавчанка в медсанбаті, що він поворухнув пальцем, то, напевне, не вижив би. А був він людиною талановитою – на скрипці грав як Бог. Якось зустрічаю його й пропоную: часи нелегкі, давайте випишу вам м’яса. А він мені: "Андрію, не потрібне мені м’ясо. Ти Бугаївку бережи, то, може, я трішки ще проживу..."

Власне, якби він разом з бугаївчанами не зберіг Бугаївку, у якій головує вже чверть століття, то де б я ще знайшов в області "зіркового" бугая, який, безперечно, годиться, щоб зватися символом року.

"ЗІРКА" НА ІМ’Я СКАТ

Отримати статус племінного бугая, який би претендував на символ року непросто. Наша газета розглянула кілька кандидатур, поки не спинилася на Скаті, синові Майкла. Він української породи, з домішкою голштинської крові.

Сьогодні ім’я племінним бикам дає комп’ютер, що знаходиться в столиці, а колись це робили в Бугаївці. Скажімо, батька Ската нарекли Майклом на честь одного з авторів харківської технології асептичного взяття сперми Михайла Павленка, котрого в Монголії називали Майклом. Матір звати Сімка, напевне, за її рекорд – 7555 кілограмів молока на рік.

Родовід для бика – важлива річ. Але навіть маючи родословну, щоб стати гордістю селекціонерів, він мусить пройти серйозний відбір. Спочатку зі 100 биків потрібно відібрати 10 найкращих, а з них – 2. У Бугаївці елітним бугаєм, окрім Ската, став ще й Рейнхард.

Фотографувати Ската непросто, навіть якщо він дивиться на тебе добрими очима. Утім, Андрій Якович заспокоює мене, агресивних биків у них не тримають, адже агресія обов’язково передається у спадок. А кому хочеться мати агресивну череду? Словом, Скат – добрий бугай, вагою понад тонну. Хоча він ще молодий і у майбутньому може додати 200 – 300 кілограмів ваги. Хоча селекціонери кажуть, що вага для бугая не головне. Більше важить те, який він виробник.

Якщо зважити усі показники, то Скат – "парубок" на всю область, і справді годиться на символа Слобожанщини.

КОЛИ БИК ГНІВАЄТЬСЯ

На це запитання сучасні звіздарі відповідають так: "Бик гнівається у часи кризи". І додають: перше півріччя, мовляв, буде важким, а потім попустить. А воно вже й сліпому видно, що в наступному році Бикові доведеться впрягатися в ярмо. Він терплячий і, безперечно, тягтиме воза. Бугаївчани стверджують, що і вони допоможуть йому усім миром, аби ніхто не вставляв у колеса палиці, як останні місяці.

Власне, найбільша палиця – багаторічна державна політика щодо тваринницької галузі. Той, хто тримає худобу, той і робочих місць створює більше, а отже змушений платити до бюджету й більший прибутковий податок з фізичних осіб. Рослинництво потребує менше робочих рук, а тому воно у виграші. Скажімо, "Восток" при 7 тисячах гектарів землі і 500 працюючих, заплатив один з шести мільйонів всіх надходжень до районного бюджету. Тоді як "Золота нива", при 18 тисячах гектарів ріллі і кількох десятках працюючих, сплатила всього 200 тисяч гривень.

Вдарив по Бугаївці й ініційований урядом імпорт закордонного м’яса. Це призвело до того, що закупівельна ціна за кілограм живої ваги знизилася за останній місяць на 2 гривні, стала нижчою за собівартість. Ціна на молоко теж зменшилася на 10 копійок. Насторожує те, що восени молоко навпаки дорожчало.

Притча во язицех також ціна на збіжжя, котре коштує втричі дешевше, ніж у минулому році.

− Ми говорили механізаторам: хочете мати європейські зарплати, то дайте нам такий же урожай, – говорить Андрій Ровчак. – Вони виростили хліб, як у Європі, а ми тепер не можемо заплатити їм того, що вони заслуговують.

Словом, іде рік Бика, який везе за собою величезну гарбу проблем. Хто їх туди наскладав? Світова криза, депутати, котрі весь рік точили ляси, а не працювали, чи уряд зі своїми популістськими рішеннями?

Так чи інакше крайніми будуть такі люди, як бугаївчани. Хоча, навіть у рік Бика, їм ніколи буде шукати винних. Бо у кожного є кого годувати і в місті, і в рідному селі, куди почали повертатися з усіх кінців світу заробітчани.

А ще потрібно допомагати школі, садкові, дбати про добробут села, щоб воно не пропало. Словом, терпляче тягти воза. Можливо, задля майбутнього села – малечі, котрої останні роки народжується тут більше, ніж в усіх селах району вкупі.

...Хоча в одному з гороскопів щодо терпіння Бика я читаю: "Не дивлячись на зовнішній спокій, у нього гнівний і запальний характер". Словом, не дай, Боже, Бику розгніватися. У такому разі навіть Тигру доведеться тікати з дому.

Леонід ЛОГВИНЕНКО

Источник: www.kharkivoda.gov.ua