"СПРОБУЙТЕ!" Анатолій Матвійчук

 Але проблеми з моїм ноутбуком - не найстрашніше. Гірше, коли твій інший комп"ютер - той що у черепній коробці, починає шалено перегріватися. Від шаленої кількості думок, від бурхливого потоку фейків, від шизофренії блогерів, які в гонитві за підписниками і заробітками скоро не те що будуть видумувати сенсаційні заголовки, а виставлятимуть на огляд свої геніталії. Головне, аби це збільшувало монетизацію переглядів.

 Враження, що вся планета зараз в якомусь шаленому перегріві - її трясе і лихоманить, навіть небо вкривається чудернацькими символами і знаками, на зразок галюцинацій. Навіть на сонці шалені спалахи і від них у голові важкий тупий біль...

 Так, усе в цьому світі подібне до всього - як на мікрорівні, так і на макрорівні. І схоже, що весь цей жах - це не випадковий ланцюжок подій, а є в ньому чітка і непорушна логіка, прихована від пересічної людини, яка зайнята чим завгодно - війною, побутовими конфліктами, вивільненням шаленої агресії чи пещенням свого власного неймовірного его. Ніхто не прослідковує ментального зв"язку подій - чи хоча б найпростішого - причинно-наслідкового.

 Був колись такий геніальний філософ, звався він Конфуцій, який говорив, що його головна заслуга в тому, що на відміну від більшості людей, він уміє пов"язувати абсолютно неспівставні на перший погляд події.

 Сьогодні я прокинувся від жахливого кошмару - приснилося, що реактивні військові літаки сідають не на злітні смуги, а прямо на широкі полоси шоссе. Одним літакам це вдається, а хтось розбивається і палає. Ще снилося, що я бачу одночасний запуск багатьох космічних шатлів. Бачу, що їх достатньо багато - все небо всіяне ними - і вони починають збивати одне одного лазерними променями. І падати, падати прямо з неба на наші голови...

 Прокинувся і одразу до новин у смартфоні. А там - сонячне затемнення - і жахливий землетрус в Тайланді, що забрав в один момент тисячі людей.

 А ще там значно ближча до нас і страшніша подія - це та Угода століття, яка відправляє Україну у фактичне рабство - без будь-яких умов чи пояснень. Це розрахунок за наші "воєнні" борги. І ти розумієш, що це таки було невідворотним фактом - війна відправить Україну в рабство до когось із трьох країн-монстрів, які раптом усвідомили, що настав час переділити світ між собою.

 Хіба хто подумав би про таке ще десять років тому - що так складуться пазли? Що на чолі країн стануть правителі, яким застилає очі гординя? Що іх щодня розпирає від власної величі і грандіозності задуманого? Що слова, які вони щоденно промовлятимуть, будуть не від Бога, а від його опонента, який перехопив зв"язок із нащадками Адама і щомиті тішить людську гординю гріховними думками...

 Ні, я ще при здоровому глузді. Цікавлюся різними новітніми теоріями, згідно яких людство - це чиясь віртуальна симуляція чи гра. Або, що немає ніякого людства - є лише ілюзія, сон чийогось мега-розуму, який заради розваги нафантазував собі мільярди тіл і голосів, які кричать, сперечаються, воюють і перемагають чи програють. А насправді ж...

 А що насправді? Хіба хтось може пояснити, яким чином починають збуватися слова Ісуса про кінець світу, сказані ним понад тисячу років тому, і це буде названо "останніми днями".

 Ісус Христос передрікав: «Повстане народ на народ і царство на царство» (Матвія 24:7). А ще він сказав про страшні хвороби, землетруси, охолодження любові і страшну моральну деградацію.

 Біблія передрекла, що більшість людей будуть «невдячними... будуть незговірливими, наклепниками, а також позбавленими самовладання і агресивними, не любитимуть великодушності, крім того, будуть зрадниками, свавільними, гордими». Люди зіпсуються до такої міри, що той період називатимуть «скрутними часами, коли жити буде дуже важко».

 Нещодавно на очі потрапило відео, де одна з українок розповідає про свої моральні страждання у вимушеній еміграції. І знаєте, що її змусило емігрувати? Ні, не війна, втрата майна чи роботи. Її вигнала на чужину нестерпна ситуація щоденного морального розпаду рідної країни - ота нескінченна брехня, сваволя і вседозволеність, нахабство багатіїв, неймовірний моральний бруд, що несеться з усіх інформаційних джерел...

 Уявіть собі - для когось це може бути навіть гірше за війну, коли біль від несправедливості і токсичності суспільства стає нестерпним для душі. І для тих, хто зараз почне плюватися ненавистю чи саркастично висловлюватися, я повторюся - уявіть собі, що на світі існують і такі люди. І найменше, що ви можете зробити - це не осуджувати їх вибір. Бо "не суди - і не будеш осудженим".

 Але оті, збуджені праведним гнівом і ненавистю "судді", ніщо у порівнянні з невиліковними оптимістами, які щодня, як мантру повторюють, що все буде добре, ми всіх переможемо, бо ми українці, і далі в такому ж дусі...

 А що ж залишається реалістам? Тим, хто все бачить і чує, хто щодня відділяє полову від зерна, хто з дня у день зазнає перегріву свого мозку-комп"ютера іноді аж до повного його вигорання!

 Не люблю давати поради. Але іноді, коли ресурсу мозку-комп"ютера не вистачає, потрібно відключати зайві програми, щоб виконувати лише свої основні життєві функції. І просто передовірити функцію аналізу тим, кому ви довіряєте найбільше - не тому, що ви їх регулярно бачите і чуєте у Мережі чи по телеящику, а тому що вони відповідають важливим принципам. Можливо, духовним чи моральним. Не зважаючи на те, що мораль сьогодні знищена на рівні глав наймогутніших держав світу...

 Згадайте міфологічного Одісея, якому вдалося пройти поміж двома жахливими скелями, які нищили усі кораблі. Звалися ці скелі - Сцила і Харібда.

 У кожного з нас - і у всього людства - сьогодні значно страшніші за Сцилу і Харібду дві гріховні напасті: Гординя і Смуток (уныние).

 Як нам уникнути почуття власної величі і незамінності - і при тому не впадати у глибокий смуток, коли, здається, вже все одно - чорне чи біле, диявольське чи Боже, аби лише скоріше кінець!

 Не впадайте у крайнощі. Спробуйте повірити у Бога. У Його Вищу логіку і справедливість. У те, що світом керує не ненависть і помста, а Любов. (Боже, яке страшне слово для нинішнього світу!)

 Любов врятує світ!