"Школа — це місце, де мають вчитися ті, хто хоче вчитися", - Євген Ткаченко.

 Учень зриває урок. Виганяти — не можна. Чіткого алгоритму дій в таких випадках — немає. Підтримки — теж. І в кінці винен… вчитель.  Знайомо? У більшості українських шкіл сценарій виглядає однаково:

зауваження, розмова, прохання «не заважати», ще одна розмова. А потім звучить головна фраза: «Вчитель не зміг налагодити контакт».  Особливо якщо вчитель молодий. Бо до адміністрації часто навіть не йдуть — очікування просте:

стануть на бік учня. Класний керівник знає про проблемних дітей. Допомога зазвичай — на рівні співчуття. Батьки? Для батьків їхня дитина майже завжди найкраща і права . І в результаті вчитель залишається сам. Сам проти зриву уроків. Сам проти системи. Сам проти вигорання.

 Але, так працює не весь світ. Є країни, де зрив уроку — це не «характер дитини»,

а порушення правил.

 Фінляндія. Там проста логіка:

 Teacher teaches. Parents raise.

 Дитина відповідає за свою поведінку. Повторні порушення, індивідуальний план, можливе відсторонення від школи.

 Сінгапур. Нульова толерантність до зриву уроків: прибирання школи, громадські роботи, офіційні догани, переведення в іншу школу. І головне — вчителя не звинувачують. Навпаки: якщо він НЕ реагує — виникають питання до вчителя.

 Велика Британія. У кожній школі є Behaviour Policy. Вчитель має право видалити учня з уроку. Існують спеціальні кімнати дисципліни — Isolation Reflection room. Порушник сидить там цілий день і працює мовчки.

 США. Suspension. Expulsion. Відповідальність батьків. У деяких штатах — штрафи та обов’язкові курси для батьків.

 Японія. Сильна культура відповідальності перед колективом. Робота з батьками. Робота з класом. Соціальний тиск працює краще за покарання.

 У сильних освітніх системах давно зрозуміли просту річ:

 Без дисципліни немає навчання.

 Вчитель не повинен боротися сам.

 Підтримка вчителя — норма.

 Видалити з уроку — норма.

 Виклик батьків — норма.

 Система дисципліни — норма.

 Бо школа — це місце, де мають вчитися ті, хто хоче вчитися.

 І питання дуже просте:

коли така система стане нормою і в нас?

 Євген Ткаченко