"Ми поважаємо право кожного народу на власну історичну пам'ять. Так само очікуємо поваги до нашого права самостійно формувати ставлення до власної історії", - Марія Мезенцева.

 Не можу не відреагувати на останні рішення польської влади щодо позбавлення Президента України найвищої державної нагороди Польщі

 У час, коли наша держава щодня платить найвищу ціну за свободу та безпеку всієї Європи, подібні кроки виглядають щонайменше недоречними. Вони не зміцнюють партнерство між нашими країнами, а навпаки – створюють нові приводи для непорозумінь там, де сьогодні потрібні єдність і взаємна підтримка.

 Водночас я хочу чітко розділяти позицію окремих політиків і ставлення польського народу до України. Ми ніколи не забудемо підтримку, яку отримали від поляків у найважчі дні повномасштабної війни. Тисячі родин відкрили свої домівки для українців, мільйони людей простягнули руку допомоги нашим громадянам. За це Україна завжди буде вдячна.

 Саме тому особливо прикро бачити, як у політичний порядок денний знову повертаються теми, які роками використовувалися для розпалювання суперечностей між українцями та поляками.

 І немає жодних сумнівів, хто є головним бенефіціаром таких конфліктів - Кремль традиційно намагається роз'єднати тих, хто має бути союзниками.

 Ми поважаємо право кожного народу на власну історичну пам'ять. Так само очікуємо поваги до нашого права самостійно формувати ставлення до власної історії.

 Україна неодноразово демонструвала відкритість до діалогу навіть щодо найскладніших сторінок минулого, і ця відкритість має бути взаємною.

 Сьогодні українські воїни захищають не лише українську державу. Вони стримують агресора, який становить загрозу для всієї Європи, зокрема й для Польщі. Саме тому нашим країнам потрібно шукати точки єднання, а не загострювати суперечки.

 Підтримуємо рішення голови ОП Кирила Буданова та очільника МЗС Андрія Сибіги щодо відмови від Держнагород

 Я переконана: майбутнє українсько-польських відносин має будуватися на взаємній повазі, стратегічному партнерстві та усвідомленні спільних викликів. Наші народи вже не раз доводили, що здатні бути сильними разом.

 Сьогодні нам як ніколи потрібна мудрість. Та сама мудрість, яку свого часу сформулював Іван Павло ІІ: «Прощаємо і просимо прощення».  Саме такий підхід допомагає будувати майбутнє.

 І саме він потрібен зараз нашим країнам.