На перше місце варто ставити ту стать, якої більше в професії
«Українці й українки», «захисники і захисниці», «читачі й читачки» — багатьох тіпає від подібних пар слів, і ці люди починають доводити, що «множина не має роду». Однак не має роду множина у словах «ножиці», «канікули», «окуляри», а «українці», «захисники» і «читачі» — це множина іменників ЧОЛОВІЧОГО роду. А є ще жіночого: українки, захисниці, читачки.
Зменшити історичний мовний андроцентризм ми можемо за допомогою фемінітивів та нейтральної лексики. Фемінітиви вживаємо поруч із маскулінативами — пишемо або повним словом, або додаємо через скісну риску суфікс із закінченням: вчителі/-ки, військовослужбовці/-иці, хірурги/-ині, коміки/-еси.
На перше місце варто ставити ту стать, якої більше в професії. Якщо в медицині, освіті та редагуванні більше жінок, то вживаємо спочатку жіночий рід, а потім чоловічий: лікарки і лікарі, лікарок/-ів; вчительки і вчителі, вчительок/-ів; редакторки і редактори, редакторок/-ів. Військовослужбовиць, інженерок і комікес менше, тому пишемо так: військовослужбовців/-иць, інженерів/-ок, коміків/-ес.
Якщо ж пишемо зі сполучником, а не через скісну риску, то обираємо не «та», а «і» (або його фонетичний варіант «й»), як день і ніч, правда і кривда, чоловік і жінка, українці й українки, а не день та ніч, правда та кривда, чоловік та жінка, українці та українки, бо «та» часто приєднує менш вагомий компонент.
В англійській мові, на відміну від української, немає родових закінчень і є гендерно нейтральні слова: bartender замість barman / barwoman (бармен/-ка); firefighter замість fireman / firewoman (пожежник/-иця); flight attendant замість steward / stewardess (бортпровідник/-иця); server, table attendant, waitron замість waiter / waitress (офіціант/-ка); mail carrier, letter carrier замість mailman / mailwoman (чоловік-листоноша, жінка-листоноша); chairperson, head замість chairman / chairwoman (голова) тощо.
«Листоноша» і «голова» в українській мові теж є словами спільного роду, але таких іменників на позначення професій у нас можна перелічити на пальцях однієї руки (ці назви обовʼязково закінчуються на голосний).
А засобами для створення нейтральності в українській мові є:
збірні іменники (вчительство, студентство, учнівство, батьківство, панство тощо);
описові конструкції зі словами СПІЛЬНОТА, КОЛО: вчительська спільнота, підприємницьке коло. Тому не «шановні вчителі», а «шановні вчительки і вчителі» (в освіті 90 % жінок) або «шановна вчительська спільното» або «шановне вчительство». А коли хочеться сказати щось про «українців», то варто згадувати і українок або ж казати «український народ».
Якщо це не звертання, то можна вживати узагальнене «українці» на позначення обох статей, бо, по-перше, закон економії мовних засобів полягає в обранні коротших варіантів, по-друге, є усталеність слововжитку. Ми ж не намагаємося змінити андроцентричну синтаксичну сполучуваність у реченні «Хто прийшов?» на «Хто прийшла?» (навіть якщо прийшла жінка) або «Хто прийшли?» (навіть якщо прийшло кілька людей). Особливість координації підмета з присудком тут полягає в тому, що коли підметом є займенник хто, дехто, ніхто та ін., присудок теж уживаємо в однині.
Однак це не заклик нехтувати фемінітивами або нейтральними словами. В українській мові засоби для досягнення гендерної коректності є. А якщо йдеться про конкретну жінку, то не вживати щодо неї фемінітив узагалі гріх (мізогінія та невігластво).
© Редакторка Ольга Васильєва
Мітки: Ольга Васильєва
